домушник

ДОМУ́ШНИК, а, ч., жарг.

Квартирний злодій.

У листі я виклав суть справи – може, кострубато і занадто емоційно, але я не міг допустити, щоб Еда, цього чудового хлопця, потрактували як простого “домушника” (І. Роздобудько);

У Донецьку затримали серійного домушника (з газ.);

Надійним захистом від появи в домі домушника є встановлення охоронної сигналізації (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. домушник — (-а) ч.; крим., жрм. Квартирний злодій. Три групи "домушників" затримали за тиждень (КО, 1999, № 30); "Домушники" перекрили тогорічний графік (СМ, 19.02. Словник жарґонної лексики української мови