домушник

(-а) ч.; крим., жрм. Квартирний злодій. Три групи "домушників" затримали за тиждень (КО, 1999, № 30); "Домушники" перекрили тогорічний графік (СМ, 19.02.1999); Короткий проміжок — близько двох годин — не було вдома господарів квартири по вулиці Сухомлинського, але цього часу вистачило "домушникам", аби підібрати відмичку (СМ, 30.07.1999). БСРЖ, 166; СЖЗ, 37; ТСРОЖ, 45; ЯБМ, 1, 285.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. домушник — ДОМУ́ШНИК, а, ч., жарг. Квартирний злодій. У листі я виклав суть справи – може, кострубато і занадто емоційно, але я не міг допустити, щоб Еда, цього чудового хлопця, потрактували як простого “домушника” (І. Словник української мови у 20 томах