домінантність
ДОМІНА́НТНІСТЬ, ності, ж.
1. книжн. Абстр. ім. до доміна́нтний.
Специфічними лідерськими рисами є ентузіазм, домінантність, упевненість, розум, рівновага, поміркованість та інші (з навч. літ.);
Деякі вчені стверджують, що носії східних мов виявляють домінантність лівої півкулі на голосні звуки, водночас як носії західноєвропейських мов – правої (з навч. літ.).
2. біол. Здатність деяких видів посідати в біотичному угрупованні панівне становище й справляти основний вплив на хід біоценотичних процесів.
Домінантність серед лук Карпат костриці червоної зумовлена її високою пристосовуваністю до умов цього гетерогенного ґрунтово-кліматичного регіону України (з наук. літ.).
3. біол. Тип відносин між двома алелями в генетиці – переважання дії певного гена в процесі індивідуального розвитку особини.
Поняття “домінантність” у генетику ввів Г. Мендель (з наук.-попул. літ.);
Гени батька і матері у функціональному відношенні абсолютно рівноцінні. Має значення тільки домінантність і рецесивність (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)