домінантність

ДОМІНА́НТНІСТЬ, ності, ж.

1. книжн. Абстр. ім. до доміна́нтний.

Специфічними лідерськими рисами є ентузіазм, домінантність, упевненість, розум, рівновага, поміркованість та інші (з навч. літ.);

Деякі вчені стверджують, що носії східних мов виявляють домінантність лівої півкулі на голосні звуки, водночас як носії західноєвропейських мов – правої (з навч. літ.).

2. біол. Здатність деяких видів посідати в біотичному угрупованні панівне становище й справляти основний вплив на хід біоценотичних процесів.

Домінантність серед лук Карпат костриці червоної зумовлена її високою пристосовуваністю до умов цього гетерогенного ґрунтово-кліматичного регіону України (з наук. літ.).

3. біол. Тип відносин між двома алелями в генетиці – переважання дії певного гена в процесі індивідуального розвитку особини.

Поняття “домінантність” у генетику ввів Г. Мендель (з наук.-попул. літ.);

Гени батька і матері у функціональному відношенні абсолютно рівноцінні. Має значення тільки домінантність і рецесивність (з наук.-попул. літ.).