донатор
ДОНА́ТОР, а, ч.
1. У мистецтві середніх віків і Відродження – зображення будівника храму або того, хто давав гроші на його будівництво, оздоблення.
Часто донатори зображалися з моделями зведених за їхній рахунок споруд у руках (із журн.).
2. книжн. Той, хто безкорисливо дає кошти на спорудження храму, на твори мистецтва і т. ін.
Донатором Михайлівського Золотоверхого собору був Святополк Ізяславич, відомий із літопису своїм величезним багатством (з наук.-попул. літ.);
У середньовічному мистецтві Європи відомі зображення донаторів на рельєфах зі слонової кістки, у мозаїках, на мініатюрах у рукописах, у скульптурі (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)