донатор
ДОНА́ТОР, а, ч.
1. У мистецтві середніх віків і Відродження – зображення будівника храму або того, хто давав гроші на його будівництво, оздоблення.
Часто донатори зображалися з моделями зведених за їхній рахунок споруд у руках (із журн.).
2. книжн. Той, хто безкорисливо дає кошти на спорудження храму, на твори мистецтва і т. ін.
Донатором Михайлівського Золотоверхого собору був Святополк Ізяславич, відомий із літопису своїм величезним багатством (з наук.-попул. літ.);
У середньовічному мистецтві Європи відомі зображення донаторів на рельєфах зі слонової кістки, у мозаїках, на мініатюрах у рукописах, у скульптурі (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- донатор — дона́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- донатор — -а, ч. 1》 Особа, що робить внесок, пожертвування. 2》 Зображення будівника храму (з моделлю в руках), замовника твору живопису. 3》 Речовина, яка служить для отримання з неї іншої речовини чи матеріалу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- донатор — дона́тор (лат. donator – той, що дарує) речовина, яка служить для одержання з неї іншої речовини чи матеріалу. Напр., вода є Д. водню, вуглекислий газ – Д. вуглецю. Словник іншомовних слів Мельничука
- донатор — (лат. — даритель) Жертвуватель, будівельник або замовник споруди. На іконах, картинах часто зображався серед святих з моделлю храму чи іншої будівлі. Подібним чином показували і святих, покровителів храмів, міст і фортець. Якщо... Архітектура і монументальне мистецтво