донець
ДОНЕ́ЦЬ, нця́, ч.
1. Донський козак.
Відпочивають донці перед походом: хто спить просто неба, хто гріється біля багаття (Р. Іваничук);
Такого ніколи не водилося, щоб запорожці і донці один одного на смерть віддавали (Ю. Мушкетик);
Донці хизувалися перед запорозькими козаками, гайдамаками своїм умінням скакати верхи, стрільбою в ціль (Г. Колісник).
2. Кінь донської породи.
Козак Сердюк швидко скочив верхи на свого донця і помчав за іншими кіннотниками (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)