доручний
ДОРУ́ЧНИ́Й, ру́чна́, ру́чне́.
Який містить доручення.
Особи, уповноважені вести справи, повинні були пред'явити доручний лист від доручителя (з наук. літ.);
У випадку хвороби сторони-довірителя повноважність прокуратора підтверджувалася спеціальним доручним листом з печаткою довірителя (з мови документів).
Словник української мови (СУМ-20)