доручний

ДОРУ́ЧНИ́Й, ру́чна́, ру́чне́.

Який містить доручення.

Особи, уповноважені вести справи, повинні були пред'явити доручний лист від доручителя (з наук. літ.);

У випадку хвороби сторони-довірителя повноважність прокуратора підтверджувалася спеціальним доручним листом з печаткою довірителя (з мови документів).