Словник української мови у 20 томах

дослідчий

ДОСЛІ́ДЧИЙ, а, е, юр.

Який відбувається до проведення слідства.

Повне, всебічне й об'єктивне розслідування тяжких злочинів можливе тільки за умови якісного проведення дослідчої перевірки (з наук.-попул. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. дослідчий — Дослі́дчий, -ча, -че; -чі, -чих  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)