дослідчий
ДОСЛІ́ДЧИЙ, а, е, юр.
Який відбувається до проведення слідства.
Повне, всебічне й об'єктивне розслідування тяжких злочинів можливе тільки за умови якісного проведення дослідчої перевірки (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дослідчий — Дослі́дчий, -ча, -че; -чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)