доцвітання
ДОЦВІТА́ННЯ, я, с.
Дія і стан за знач. доцвіта́ти.
Квіти – нехитре дійство доцвітання з ласки (чи жорстокості) людей (І. Калинець);
Вранці виходиш на площу і все пізнаєш: липи в час доцвітання стоять золоті, безгомінні (Ю. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)