драбуга

ДРАБУ́ГА, и, ч., діал., зневажл.

Збільш. до драб.

– От десь, драбуга, впився та й спить, а на роботу не йде! (І. Франко);

Він був перший драбуга в селі, а рвався до комісарського стільця тільки задля наживи (А. Чайковський);

Подумайте собі: той драбуга грозив мені кулаками! (Л. Мартович);

Фортарріго підбіг і люто гримонув на нього: – А вбити тебе мало, драбуго окаянний! Бач, ограбував мене і тікає! (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).

Значення в інших словниках

1. драбуга — Драб, драбу́га: — волоцюга, ледар [5;7] — волоцюга, пройдисвіт [20] — голодранець [52;VII] — голодранець, гультяй [44-2] — голодранець, здоровило [4] — каналія, прохвост [XIX] Там представлено того драбугу-агента, про якого тут мова, ось якими цифрами...  Словник з творів Івана Франка
2. драбуга — -и, ж., зах. Ледача жінка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. драбуга — драбу́га 1. → драб 1 (ср, ст) 2. → драб 2  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. драбуга — (-и) ч.; жрм. Те саме, що драб. <...> драбуга, якого я пожбурив першим, сидів на дорозі й тряс головою... ну а решта драбів спинилася й не знала, нападати їм чи ні (Л. Кононович, Мертва грамота). Кремезний драбуга.  Словник жарґонної лексики української мови
5. драбуга — див. бідний  Словник синонімів Вусика