драбуга
(-и) ч.; жрм. Те саме, що драб. <...> драбуга, якого я пожбурив першим, сидів на дорозі й тряс головою... ну а решта драбів спинилася й не знала, нападати їм чи ні (Л. Кононович, Мертва грамота). Кремезний драбуга.
Короткий словник жарґонної лексики української мови