драбуга
(-и) ч.; жрм. Те саме, що драб. <...> драбуга, якого я пожбурив першим, сидів на дорозі й тряс головою... ну а решта драбів спинилася й не знала, нападати їм чи ні (Л. Кононович, Мертва грамота). Кремезний драбуга.
Джерело:
Короткий словник жарґонної лексики української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- драбуга — Драб, драбу́га: — волоцюга, ледар [5;7] — волоцюга, пройдисвіт [20] — голодранець [52;VII] — голодранець, гультяй [44-2] — голодранець, здоровило [4] — каналія, прохвост [XIX] Там представлено того драбугу-агента, про якого тут мова, ось якими цифрами... Словник з творів Івана Франка
- драбуга — -и, ж., зах. Ледача жінка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- драбуга — ДРАБУ́ГА, и, ч., діал., зневажл. Збільш. до драб. – От десь, драбуга, впився та й спить, а на роботу не йде! (І. Франко); Він був перший драбуга в селі, а рвався до комісарського стільця тільки задля наживи (А. Словник української мови у 20 томах
- драбуга — драбу́га 1. → драб 1 (ср, ст) 2. → драб 2 Лексикон львівський: поважно і на жарт
- драбуга — див. бідний Словник синонімів Вусика