дура

ДУ́РА, и, ж., розм., рідко.

Жін. до дура́к.

– От дура! – вона запізно згадала, що вимкнула телефон, нахилилася, щоб увіткнути вилку на місце (А. Кокотюха).

Значення в інших словниках

1. дура — И, ж. Громіздкий об'ємний предмет. Ти думаєш, що я сам цю дуру потягну?!  Словник сучасного українського сленгу
2. дура — Однорічна трав'яниста рослина родини злакових, зернова і кормова культура; вирощується для отримання борошна та круп; вирощують переважно в Африці, Індії, Афґаністані, Японії.  Універсальний словник-енциклопедія