дурня

ДУРНЯ́, і́, ж., розм.

Те саме, що дурни́ця 1, 2.

Ні, нерозумно було би підкидати йому версію про вітер. Поламаний вітром шлагбаум – яка дурня! (Ю. Андрухович);

Даремно він гортав сторінки книг великих попередників, які колись збуджували в ньому здорову заздрість, почуття суперництва, – геніальні рядки здавалися примітивною дурнею (Г. Тарасюк);

– А це вже дурня на пісному... – заговорила я сленгом доктора Цура, та відразу себе виправила: – Це вже сон рябої кобили (В. Шкляр).

Значення в інших словниках

1. дурня — І, ж. 1. Дурниці. Одною дурнею більше, одною — менше (Четвер). Ні, нерозумно було би підкидати йому версію про вітер. Поламаний вітром шлагбаум — яка дурня! (Ю. Андрухович). 2. Безглузда, незрозуміла ситуація, ідіотизм. Хех... Дурня навколо.... Ууу... А моркви ж хочу... просто писець (Інтернет).  Словник сучасного українського сленгу