екскреція

ЕКСКРЕ́ЦІЯ, ї, ж., фізл.

Сукупність фізіологічних процесів виділення з організму кінцевих продуктів обміну, сторонніх речовин, а також надлишку води, мінеральних та органічних речовин.

Органами екскреції є нирки, легені, шкіра, шлунок, залози шлунково-кишкового тракту, потові та молочні залози (з наук. літ.);

Хром і нікель зумовлюють істотні порушення фосфорного обміну риб – значне зростання екскреції фосфору, що врешті призводить до зменшення його відносного вмісту в тілі риб (з наук. літ.);

Речовини, які підлягають екскреції, можуть виділятися як у незмінному вигляді, так і після значних перетворень (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. екскреція — екскре́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. екскреція — -ї, ж. Виділення; робота залоз та інших органів, спрямована на вилучення з організму кінцевих продуктів обміну речовин, а також сторонніх та шкідливих для організму сполук.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. екскреція — екскре́ція (лат. excretio, від excerno – виділяю) виділення; робота залоз та інших органів, спрямована на вилучення з організму кінцевих продуктів обміну речовин, а також сторонніх та шкідливих для організму сполук.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. екскреція — див. виділення  Універсальний словник-енциклопедія