експресема
ЕКСПРЕСЕ́МА, и, ж., лінгв.
Засіб художнього мовлення, який набуває естетичної значущості; експресив.
Рослинні номінації, виконуючи функції експресем, збагачують символіку громадянської лірики другої половини ХХ століття, створюють психологічний світ поетичного відчуття свого коріння та родоводу (з наук. літ.);
Досліджуваний текстовий образ проходить низку перетворень: маркована експресема модифікується у метафору з прозорою негативною семантикою (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)