екстерорецептор

ЕКСТЕРОРЕЦЕ́ПТОР, а, ч., фізл.

Рецептор, який сприймає зовнішні подразнення (розташований на поверхні тіла, включаючи слизову оболонку носа, порожнину рота і поверхню язика).

Фізіологічна сутність вищої нервової діяльності полягає в аналізі й синтезі нервових імпульсів, які надходять у головний мозок від екстерорецепторів і спричиняють рефлекторні скорочення скелетних м'язів, що загалом проявляється як поведінка, мова і т. ін. (з наук. літ.);

До екстерорецепторів належать зір, слух, нюх, дотик, смак (з навч. літ.).