екстралінгвальний
ЕКСТРАЛІНГВА́ЛЬНИЙ, а, е, лінгв.
Стос. до реальної чи уявної, але не мовної дійсності; позамовний.
Мовознавство завдяки порівняльно-історичному та історико-типологічному методам здатне реконструювати недоступну для інших наук найдавнішу лінгвальну й екстралінгвальну інформацію про індоєвропейців і праслов'ян (з наук. літ.);
Образний складник лексичного значення акумулює інформацію інтра- та екстралінгвального характеру, зокрема лінгвокультурологічну (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)