екстрасенс

ЕКСТРАСЕ́НС, а, ч.

Особа, яка має яскраво виражені парапсихологічні здібності.

У Кармадонській ущелині, в Північній Осетії, льодовик накрив .. понад сто чоловік .. Приїхала навіть ясновидиця, екстрасенс, обстукувала, обмацувала ті крижані брили, припадала вухом (Л. Костенко);

– Найкращий екстрасенс тут, він перед вами, пане генерал-полковнику, – Котигорошко зробив чемний жест у бік осавула (В. Кожелянко);

– Не треба робити з мене якесь диво. Звичайнісінький собі екстрасенс. Властиво, не просто екстрасенс, а контактер (Любко Дереш).

Значення в інших словниках

1. екстрасенс — екстрасе́нс іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. екстрасенс — [екстрасенс] -нса, м. (на) -нсов'і/ -н'с'і, мн. -нсие, -н'с'іў  Орфоепічний словник української мови
3. екстрасенс — -а, ч. Людина, що відрізняється підвищеною чутливістю до біополів інших людей і вміє впливати на них.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. екстрасенс — див. чародій  Словник синонімів Вусика