еластин

ЕЛАСТИ́Н, у, ч., біол.

Білкова речовина, що входить до складу сухожилля та зв'язок і зумовлює їхню пружність.

Ферменти родини матриксних металопротеїназ здатні руйнувати білки міжклітинного матриксу та базальних мембран: колагени, протеоглікани, еластин та ін. (з наук. літ.);

У процесах життєдіяльності (ріст, загоєння ран і т. ін.) обмін колагену та еластину змінюється (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. еластин — еласти́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. еластин — -у, ч. Білкова речовина, що входить до складу сухожилків і зв'язок та зумовлює пружність їхніх тканин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. еластин — еласти́н (від лат. elasticus – гнучкий, пружний) білкова речовина, що входить до складу сухожилок і зв’язок та зумовлює пружність їхніх тканин.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. еластин — Білок з групи склеропротеїнів, присутній в усіх хребетних, гол. чином у сполучній тканині, надає еластичності зв'язкам і сухожиллям; у вел. кількості (до 60% сухої маси) міститься у стінках аорти, в деяких тканинах присутній разом з колагеном.  Універсальний словник-енциклопедія