емерджентний
ЕМЕРДЖЕ́НТНИЙ, а, е, спец.
Який має властивості, зв'язки і т. ін., не притаманні його складникам (про системи та об'єкти вищого рівня).
Емерджентна поведінка виникає тоді, коли діяльність простих сутностей (індивідів) у довкіллі спричиняє утворення більш комплексної складної поведінки, що має ознаки, не властиві жодному з індивідів (з наук. літ.);
// Який виникає раптово; надзвичайний.
Більша частина емерджентних видів, зокрема в Малайзії, представлена кількома видами бобових (з навч. літ.);
Емерджентні образи винайдені творчо, креативно шляхом комбінування в уяві (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)