емфітевзис
ЕМФІТЕ́ВЗИС, у, ч., юр.
У Стародавньому Римі та деяких сучасних державах – вид спадкового довгострокового користування чужою землею, а також спеціальний знак, що вказує на таке землекористування.
Привертає увагу ренесансний дім із гарними вікнами; на ньому міський герб, знак емфітевзису (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)