Словник української мови у 20 томах

ендогенота

ЕНДОГЕНО́ТА, и, ж., біол.

Сукупність генів реципієнта при всіх формах переносу генетичного матеріалу.

Унаслідок перенесення частини генетичної інформації від однієї бактерії до іншої утворюється мерозигота – клітина, яка має власну ДНК (ендогеноту) і ділянку “чужої“ ДНК (екзогеноту) (з наук. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. ендогенота — ендогено́та іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови