епігенез

ЕПІГЕНЕ́З, у, ч.

1. біол. Вчення про зародковий розвиток організмів як процес, що здійснюється шляхом послідовних новоутворень із безструктурної субстанції заплідненого яйця.

Прихильники епігенезу помилково вважали, що організм формується тільки під впливом зовнішнього середовища (з наук. літ.).

2. геол. Природні вторинні зміни осадових гірських порід після їх утворення.

В епігенезі можна розрізнити чітко визначені типи залежно від геологічної обстановки, в якій відбуваються епігенетичні перетворення (із журн.).

Значення в інших словниках

1. епігенез — епігене́з іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. епігенез — Эпигенез — epigenesis — *Epigenese, Epigenesis – у геології — вторинні процеси, що зумовлюють будь-які зміни мінералів і гірських порід, у тому числі корисних копалин після їх утворення.  Гірничий енциклопедичний словник
3. епігенез — -у, ч. 1》 В біології – теорія, за якою розвиток зародка будь-якого організму відбувається внаслідок послідовних новоутворень із неструктурної маси яйця. 2》 В геології – вторинні процеси, що зумовлюють будь-які зміни мінералів і гірських порід, у тому числі й корисних копалин, після їх утворення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. епігенез — Розвиток зародка внаслідок диференціації клітин і виникнення з них тканин і органів.  Універсальний словник-енциклопедія