Словник української мови у 20 томах

епігенетика

ЕПІГЕНЕ́ТИКА, и, ж.

Розділ медико-біологічної науки, що вивчає закономірності змін експресії генів чи фенотипу клітини, зумовлені механізмами, що не пов'язані зі зміною послідовності ДНК.

Епігенетика досліджує механізми, за допомогою яких на основі генетичної інформації, що міститься в одній клітині (зиготі), може відбуватися розвиток багатоклітинного організму (з наук. літ.);

Епігенетика – це один з найцікавіших напрямків сучасної науки (з наук.-попул. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. епігенетика — -и, ж. Вчення про причинні механізми індивідуального розвитку.  Великий тлумачний словник сучасної мови