Словник української мови у 20 томах

епіорніс

ЕПІО́РНІС, а, ч., зоол.

Гігантський страусоподібний птах, що жив на Мадагаскарі й був винищений людиною у XVII ст.

В історичний час вимерли епіорніси, що виділялися в ендемічний загін (налічували не менше дев'яти видів). Найбільший вид досягав триметрової висоти і 400 кг ваги (з навч. літ.);

Епіорніс, у яйцях якого і досі чорні тубільці носять воду, як у цебрах, зник, і ми вже ніколи-ніколи його не побачимо (М. Йогансен).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. епіорніс — епіо́рніс іменник чоловічого роду, істота вимерлий гігантський птах  Орфографічний словник української мови
  2. епіорніс — -а, ч. Вимерлий гігантський страусоподібний птах.  Великий тлумачний словник сучасної мови