ерекція

ЕРЕ́КЦІЯ, ї, ж., фізл.

1. Збільшення об'єму та отвердіння чоловічого статевого органа внаслідок наповнення кров'ю порожнин печеристих тіл під впливом нервових імпульсів при статевому збудженні.

У попереково-сакральному відділі спинного мозку розташовані парасимпатичнi нейрони, що утворюють центри сечовипускання, дефекації, ерекції (з навч. літ.);

Протипоказанням до застосування презервативів можуть бути зменшення чутливості й порушення ерекції (з навч. літ.);

Бери будь-який власний органічний процес (засинання, дихання, травлення або ту ж саму ерекцію!), розбивай .. на яви та дії – і ось тобі п'єса! З інтригою та мораллю (В. Діброва).

2. Випрямлення якої-небудь частини тіла.

Ерекція хребта у спортсмена.

Значення в інших словниках

1. ерекція — Ере́кція: — заснування церкви [44-1] — заснування церкви, монастиря, міста або надання пожертвувань при заснуванні церкви тощо [44-2]  Словник з творів Івана Франка
2. ерекція — ере́кція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. ерекція — -ї, ж. 1》 Збільшення об'єму чоловічого статевого члена; настає внаслідок наповнення кров'ю його двох губчастих і одного печеристого тіл. 2》 Випрямлення якої-небудь частини тіла, напр., тулуба.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ерекція — ере́кція (від лат. erectio – випрямлення, набрякання) збільшення об’єму чоловічого статевого члена; настає в результаті наповнення кров’ю порожнин його (т. зв. печеристих тіл).  Словник іншомовних слів Мельничука
5. ерекція — Напруження і збільшення об'єму деяких органів (пеніса, клітора, молочних залоз) внаслідок припливу крові; викликається подразненням шкіри статевих органів або дією психічних факторів.  Універсальний словник-енциклопедія
6. ерекція — Ере́кція, -ції, -цією  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)