еритроміцин
ЕРИТРОМІЦИ́Н, у, ч., фарм.
Лікувальний препарат групи макролідів, якому власт. бактеріостатична дія.
Еритроміцин був прототипом усіх природних та напівсинтетичних антибіотиків цього класу (з наук.-попул. літ.);
Еритроміцин використовують для лікування низки захворювань, зокрема інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів, шкіри і м'яких тканин, очей і вух (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)