ефа

Е́ФА, и, ж.

Отруйна змія родини гадюк, поширена в Африці та Азії.

– Я вчора повернулася з Середньої Азії. – І як успіхи? – Кілька молодих еф. Недавно вилупилися. Десь так із півмісяця (Ю. Андрухович);

Отрута каракурта – в п'ятнадцять, а якщо це самиця – у сто шістдесят разів сильніша за отруту кобри і навіть самої ефи (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. ефа — е́фа іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. ефа — -и, ж. Змія родини гадюкових.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ефа — е́фа змія родини гадюкових. Поширена переважно в пустелях Південної Африки, Середньої Азії. Дуже отруйна, небезпечна для людини.  Словник іншомовних слів Мельничука