ефа
Е́ФА, и, ж.
Отруйна змія родини гадюк, поширена в Африці та Азії.
– Я вчора повернулася з Середньої Азії. – І як успіхи? – Кілька молодих еф. Недавно вилупилися. Десь так із півмісяця (Ю. Андрухович);
Отрута каракурта – в п'ятнадцять, а якщо це самиця – у сто шістдесят разів сильніша за отруту кобри і навіть самої ефи (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ефа — е́фа іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- ефа — -и, ж. Змія родини гадюкових. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ефа — е́фа змія родини гадюкових. Поширена переважно в пустелях Південної Африки, Середньої Азії. Дуже отруйна, небезпечна для людини. Словник іншомовних слів Мельничука