ефа

Значення в інших словниках

1. ефа — е́фа іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. ефа — Е́ФА, и, ж. Отруйна змія родини гадюк, поширена в Африці та Азії. – Я вчора повернулася з Середньої Азії. – І як успіхи? – Кілька молодих еф. Недавно вилупилися. Десь так із півмісяця (Ю. Словник української мови у 20 томах
3. ефа — е́фа змія родини гадюкових. Поширена переважно в пустелях Південної Африки, Середньої Азії. Дуже отруйна, небезпечна для людини. Словник іншомовних слів Мельничука