ефор

ЕФО́Р, а, ч., іст.

Найвищий посадовець у Спарті.

Ефори знову зійшлись наступного дня, гукнувши на слухання також обвинуваченого царя Демарата (І. Білик);

Для обмеження царської влади щорічно усіма повноправними спартіатами обиралася колегія ефорів (з навч. літ.);

Ефори стежили за розподілом воєнної здобичі, вводили податки (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. ефор — ефо́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови