жахіття
ЖАХІ́ТТЯ, я, с., розм.
Те саме, що жах 2.
Світ знову наповнився вранішньою снагою буяння, і забудеться жахіття потопів, безглуздя саморуйнувань (О. Гончар);
Завше здригаєшся уві сні не знати чого, .. от і зараз сіпнувся, як божевільний, вічно якесь жахіття сниться йому, але майже ніколи не пам'ятає, що саме (Ю. Андрухович);
Таким дивним спокоєм і затишком віяло від степу, що Чіпка почав думати, що всі жахіття, що він бачив на своєму шляху, були просто сном (Д. Білий).
Словник української мови (СУМ-20)