жертвопринесення
ЖЕРТВОПРИНЕ́СЕННЯ, я, с.
1. За релігійними обрядами деяких народів – принесення жертв богам.
В основі жертвопринесення лежить релігійне уявлення про те, що в людське життя втручаються надприродні сили (з наук.-попул. літ.);
Християнство, на відміну від інших тогочасних релігій, значно спростило культ, скасувало жертвопринесення (з навч. літ.);
* Образно. Ти здасишся, колись відступиш, для чого тобі безглузді жертвопринесення радощів і приємного запаморочення голови? Ти ж розумник і талант (С. Процюк).
2. Те саме, що же́ртва 1.
У Китаї з давніх часів без жалю вбивали полонених під час ритуалу поховання. Особливо багато цих жертвопринесень зустрічається в похованнях періоду царства Цин (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)