жовтаво

ЖОВТА́ВО.

Присл. до жовта́вий.

Рюрикові очі то жовтаво зблискували, то гасли (Р. Іванченко);

Декілька м'яких глибоких крісел нудьгували обабіч волохатої доріжки, яка вела до ще одних дверей, за котрими – довгий, похилий коридор, жовтаво освітлений (О. Тесленко).