забалакування
ЗАБАЛА́КУВАННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. забала́кувати і забала́куватися.
Зрідка колесо наскакувало на щебінку і буцкав об руль бідончик з вечерею, мляво, сам по собі обзивався дзвінок, звуки наливались срібноголосим чеканням, подібним на забалакування самої до себе (Є. Пашковський);
Прискорена мова необхідна при спілкуванні з холериком і при використанні однієї з технік забалакування співрозмовника (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)