забаламучений

ЗАБАЛАМУ́ЧЕНИЙ, а, е, розм.

Дієпр. пас. до забаламу́тити.

Голова у Михайла була важка, забаламучена од випитого вина і неприємних, лихих думок (із журн.).

Значення в інших словниках

1. забаламучений — забаламу́чений дієприкметник збитий з доброго шляху; одурманений розм.  Орфографічний словник української мови
2. забаламучений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до забаламутити.  Великий тлумачний словник сучасної мови