забаламучений

забаламу́чений

дієприкметник

збитий з доброго шляху; одурманений

розм.

Значення в інших словниках

1. забаламучений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до забаламутити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. забаламучений — ЗАБАЛАМУ́ЧЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. до забаламу́тити. Голова у Михайла була важка, забаламучена од випитого вина і неприємних, лихих думок (із журн.).  Словник української мови у 20 томах