забаламучений

забаламу́чений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до забаламутити.

Значення в інших словниках

1. забаламучений — забаламу́чений дієприкметник збитий з доброго шляху; одурманений розм.  Орфографічний словник української мови
2. забаламучений — ЗАБАЛАМУ́ЧЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. до забаламу́тити. Голова у Михайла була важка, забаламучена од випитого вина і неприємних, лихих думок (із журн.).  Словник української мови у 20 томах