1. Словник української мови у 20 томах

забаламучений

ЗАБАЛАМУ́ЧЕНИЙ, а, е, розм.

Дієпр. пас. до забаламу́тити.

Голова у Михайла була важка, забаламучена од випитого вина і неприємних, лихих думок (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забаламучений — забаламу́чений дієприкметник збитий з доброго шляху; одурманений розм. Орфографічний словник української мови
  2. забаламучений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до забаламутити. Великий тлумачний словник сучасної мови