заввишки
ЗАВВИ́ШКИ, присл.
У висоту, знизу догори (про міру висоти).
Здоровенні будяки, заввишки в ріст високого чоловіка, стояли, як густий ліс (І. Франко);
Шалений шторм хвилював морські води до самого обрію. Спінені вали, завдовжки з півкілометра, заввишки як пароплав, котилися перед ними (М. Трублаїні);
Івлєв стоїть задуманий перед поставленим сторч великим, плескуватим ящиком – більшим заввишки, ніж завширшки, .. збираючись його розкрити (І. Кочерга);
Віднайдено під час земляних робіт підземний хідник завширшки й заввишки півтора метра, що веде від Княжої Гори (І. Крип'якевич);
// На зріст, ростом (про людину).
Мотря стояла коло тину висока та здорова, така заввишки, як Карпо (І. Нечуй-Левицький).
◇ (1) На корх завви́шки, рідко – малий на зріст, дуже низький.
Сам той Ох на корх заввишки, але в сажень борода, знає край і вздовж і вширшки, де багатство, де біда (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)