зависочіти
ЗАВИСОЧІ́ТИ, чи́ть і чі́є, док.
Почати височіти.
Десь спереду зависочів раптом якийсь горб (О. Лисяк);
Під холодними вітрами й зливою на гору Воскресінецьку рушив хресний хід, де зависочів величезний хрест, обмаяний зелом та квітами, – символ народного воскресіння (із журн.);
Генії не можуть зависочіти без попередньої роботи цілих поколінь, що прочищають дорогу одному вибранцеві (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)