завмертя

ЗАВМЕРТЯ́, я́, с., рідко.

Те саме, що завме́рлість.

Гнітющі [гнітючі] й болісні були його міркування, але він пильно прислухався до них із завмертям у серці (В. Підмогильний);

Не по-римському свищуть, завивають тутешні вітри, сліпне від снігу залога, сліпнуть простори, .. байдужі до твоїх солодких, трунком кохання напоєних поем. Ще живий стаєш свідком власного завмертя (О. Гончар).