завмертя
ЗАВМЕРТЯ́, я́, с., рідко.
Те саме, що завме́рлість.
Гнітющі [гнітючі] й болісні були його міркування, але він пильно прислухався до них із завмертям у серці (В. Підмогильний);
Не по-римському свищуть, завивають тутешні вітри, сліпне від снігу залога, сліпнуть простори, .. байдужі до твоїх солодких, трунком кохання напоєних поем. Ще живий стаєш свідком власного завмертя (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me