загавчати

ЗАГАВЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., розм.

Почати гавчати.

Бігла собі Собачка, аж тут бачить – лежить рукавичка і ворушиться. Та й загавчить: “Гав-гав-гав!” (з казки);

* Образно. Річ певна: як усе круг тебе загавчить, Премудро приятель твій чинить, що мовчить, Та любо ж і в людей великодушним бути, А й надто як собі тим можна що здобути (П. Куліш).