загавчати
ЗАГАВЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., розм.
Почати гавчати.
Бігла собі Собачка, аж тут бачить – лежить рукавичка і ворушиться. Та й загавчить: “Гав-гав-гав!” (з казки);
* Образно. Річ певна: як усе круг тебе загавчить, Премудро приятель твій чинить, що мовчить, Та любо ж і в людей великодушним бути, А й надто як собі тим можна що здобути (П. Куліш).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me