загай
ЗАГА́Й, ю, ч., розм.
Те саме, що зага́йка.
– Годі мені в очі світити і досить колінкувати! Надаремний загай. Сказано, – промовив князь і підвівся з столу (Н. Королева);
Хоч і як тяжко було йти звідти, та, боячися, щоб ся велика втіха йому через загай у горе не обернулася, .. вийшов мовчки з кімнати (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
Словник української мови (СУМ-20)